четвер, 24 лютого 2011 р.

Пісня про зайців, або Тіні, що встають над поганим болотом

Про що насправді пісня: «...На поляне траву зайцы в полночь косили и при этом напевали странные слова...»?

Хто вони, оті зайці з радянської пісеньки? І що за дивні слова мугикали? «А нам все равно, а нам все равно… Дело есть у нас – в самый жуткий час мы волшебную косим трын-траву»… Що за дивна трава? Зелена, мабуть. І тієї зелені, вочевидь, було предостатньо, аби косити в чималій кількості і вдень, і вночі всупереч системі.
«А дубы-колдуны что-то шепчут в тумане, у поганых болот чьи-то тени встают». Дуби, символ влади, чомусь «шепчут», та ще й «в тумані», та ще й біля «поганих боліт», де чиїсь «тіні» встають…

Що більший податковий і політичний тиск на бізнес, то більша «тіньова» економіка. Коли державою керують «тіньові» люди, то їхня політика буде «тіньовою» і скерованою на збільшення «тіні», а отже, корупції, якою дихає значна частина бізнесу в Україні. «Частка тіньового обороту в економіці України може сягнути 90% [...] . Причини – складна й заплутана дозвільна система (близько 2365 видів робіт потребують отримання ліцензій або дозволів понад 85 контролюючих державних органів), надважке податкове законодавство (понад 100 податків і зборів), наявність жорсткого податкового адміністрування»[1].

Мабуть, «тіньова» економіка – ідеальна для зайців, котрі «от страха все быстрее песенку поют»… Так «бояться», що косять зелень інтенсивніше (щонайменше – «три раза в год»). І що більшає ота клята тінь, то сміливішають запеклі зайці, підіймаючись на рівень королів: «Станем мы храбрей и отважней льва». Тоді їм і море по коліна: «Все напасти нам станут трын-трава».

Олесь Дмитренко


[1] Сибирякова Н.В. Шляхи та засоби формування громадянської антикорупційної культури українського суспільства. VIII Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва «Національно-культурний простір України XXI ст.: стан і перспективи»: Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 2-3 червня 2010 р. – К.: НАКККіМ, 2010. – С. 239.

Ой чий то кінь стоїть? або Роль коня у хабарництві

Володимир Іль’їн спостеріг хабарництво ще у грецькій міфології[1].

З одного боку, люди боялися: «Якщо не задобримо богів, то справи можуть бути кепські», тому й понавигадували всілякі жертвоприношення (хабарі) ідолам. З іншого, хабар був провісником катастрофи. Наприклад, спроба здобути прихильність Афіни через оригінальний дарунок дорого коштувала мешканцям Трої. Презéнт, як здогадалися читачі, і був отим величезним конем, усередині якого заховалися найкращі ахейські воїни. Поки троянці здивовано розглядали «щедрий дар», їхній жрець Лаокоон запротестував! Мовляв, не візьмемо! Небезпечно. Ризики високі. Та ще й від ворогів… «Щось тут нечисто», – міркував Лаокоон. Однак троянці призвичаїлися до хабарництва (приношення Афіні), тож белькотіння жреця видалося їм безумством. Недовго думаючи, троянці затягли гігантського коня в середину міста. Так і загинула Троя.

Відтоді словосполучення «троянський кінь» означає подарунок ворогові на його згубу, хитрі й підступні наміри. Навіть у комп’ютерних та Інтернет-мережах з’явилося кляте явище під назвою «троян» або «троянський вірус», тобто, майстерно замасковані шкідливі комп’ютерні програми, що схожі на корисні, та насправді незаконно крадуть або псують інформацію…

Чи не забрів триклятий кінь і до сучасних взаємин українського суспільства? Чи не той самий кінь впливає на способи «вирішення питань»? «Взаємодію» з органами влади? «Просування» продукту на ринок?

Проблема полягає в іншому: що довше ми дозволяємо завзятому коню розгулювати по Україні, то швидші наслідки Трої.



[1] Ільїн В. Фінансова цивілізація. – К.: Книга, 2007.С. 260.

Адекватно?

«Якщо людина адекватна, то дасть хабар. Якщо ні (жінка зиркнула скоса на віруючого) – то не дасть»…

Настав вечір, а слова не виходили з голови. Світ остаточно втратив здоровий глузд, – розмірковував я, – давати хабар, виявляється, – адекватно… Тоді підкуп чиновника – адекватно? Купівля посади – адекватно? Рéкет з боку представників влади – адекватно? Безпорадність пенсіонера перед клерком, який і пальцем не поворухне, аби піти назустріч нещасному й задовольнити його прохання, бо той не має чим заплатити, – адекватно? Антилюдська поведінка влади – адекватно?

Підкуп, продажність, ницість настільки глибоко вкоренилися в свідомість суспільства, що хабарництво – явище «адекватне». Появу ж інакомислячого віруючого, інтелігента чи романтика в кабінеті чиновника чи офісі підприємства, що звикло «взаємодіяти» з владою, ймовірно, сприймуть за пришестя мешканця планети Зют. Коли ж прибулець висловить щире здивування, мовляв, існують права людини, то ж навіщо ці права порушувати, – «Неадекватно!» – в унісон обуряться учасники змови.

Брехня, що знайшла благодатний ґрунт у багатьох пострадянських головах, стала нині постулатом вирішення питань. Відлуння цього обману звучить приблизно так: «Хабарництво нормальне. Хабарництво адекватне. Хабарництво добре»…

Якби грузинські лідери чухали потилиці, слухаючи голос такої «адекватності», то навряд вивели країну зі 124-го на 11-те місце в світі за рейтингом Світового банку щодо умов для розвитку бізнесу (Doing Business) у 2010-му[1] протягом кількох років. (Для порівняння, Росія опустилася зі 116-го на 123-тє місце за тим же рейтингом[2], а Україна топчеться аж на 145-му[3]). Грузія відкинула лжедоктрину про магічне хабарництво й обскакала мільйони ґаволовів, що смиренно схилили голови перед клятим ідолом.

То адекватне хабарництво чи ні?


[1] Кобець Роман. Корупція: Україна vs. Грузія, 12.06.2010, Суми-Ньюз (Sumi News), http://www.sumynews.tv.
[2] Грозовский Борис про экономическую политику. Россия все больше отстает от других стран в улучшении делового климата, 04.11.2010, http://www.forbes.ru.
[3] Королевская Наталия. В рейтинге Doing Business Украина топчется на месте, http://paralel-media.com.ua.